Ти гадав, я не вмію просити пробачення.
Тепер можна. Пробач мені, милий!
Мої вчинки, слова зараз втратили значення,
Навіть ти проти смерті безсилий.
Ти читаєш цей лист – мій пік егоїстичності:
Я не хочу, щоб думав погано.
Повертаюся знов, за законом циклічності,
І твоя буду, пізно чи рано.
Не в обіймах – в думках, світанковому маренні,
Я твоя – у віршах, безтілесна.
Білі крила смердять трохи, в пеклі присмалені,
Ти ж молись: не дай Бог, щоб воскресла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498221
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)