***
На кожний монастир є свій устав,
який не відміняється юрбою.
Але чому не відаю покою?
Мабуть занадто ближнім дозволяв
експериментувати над собою.
***
Вдивляюсь у далекі міражі
майбутнього моєї України.
А там – чужі.
Невже і там – чужі?
А де вони – і воїни-мужі,
і генії, яких немає нині?
***
Коли дурної слави трохи є,
Батиєвої також не убуде.
Не розриває кола житіє.
Ідуть його потомки на моє,
готове
для сучасного приблуди.
***
Наплодили по зав’язку своє,
що до світанку спати не дає.
На сході не кінчаються маневри.
Ринатомети вимотали нерви.
І Швондєр-Симоненін повстає,
аж із трибуни завоняло сте́рво.
***
Біда на кожну голову дурну,
яка росте, де мають бути ноги.
Усе, чого немає на Дону
у Рашії сьогодні – на кону,
щоб реанімувати Перемогу.
І де проекти горя і руїни?
А на параді проти України.
***
За копанки Аліка платимо мито.
За гроші Ренатика – наші борги.
Помиї Росії – злодії, бандити,
кадировське кодло, хамло недобите,
і сущі, і бдящі роззявлені пащі,
у Думі, у Раді «великі трудящі» –
усі вороженьки...
А де вороги?
***
Скільки треба Каїну свинини
на куріння духу сатанини?
Чи по горло вистачить йому,
щоб не подавитись у Криму?
Чи заколе Авеля у спину?
Чи уп’ється кров’ю України,
поки смалить шкіру у диму?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498307
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 11.05.2014
автор: I.Teрен