дружина мала його нізащо..
вечір нічим не різнився від ранку..
іноді він спав у гаражі..
самотні ночі ставали все довшими..
обідні перерви ставали посеред горла..
одного разу він захворів
-відчини кватирку,мені бракує повітря-
ледь чутно кволим голосом шепотів він..
-ще чого!може тобі ще подати пити?
вичухався.. і знову почав тягнути все у хату..
через місяць знову захворів
згадав повітря минувшої хвороби..
пішов до лікаря- бронхіт з астматичним компонентом..
ночі у підвалі не пройшли безслідно..
сказав дружині,хотів почути лагідне слово,почув
-поки живеш,працюй,а не зможеш дихати,тоді і поговоримо..
от тут і підвернулась вона.. під кволу руку,медсестра..
мила посмішка, легка рука, і гарні пишні груди..витягла зі спазмів,
пробудила дихання..
останнім уколом чиркнула номер..
не телефонував,цілий місяць згадув те коливання,дивився на дітей і мовчки сьорбав борщ..
знову підвал,знову алергічний приступ,зателефонував, прилетіла на таксі.
одна ін'єкція і бронхи розкрились,
як і душа, як і інстинк самозбереження чоловіка-самогубця..
кувиркались,годину,другу.. третя завила совістю,охолов, підвіз додому, пообіцяв запросити на каву..
через місяць пили каву, слава богу
цього разу обійшлось без ін'єкцій..
-візьми мене заміж, я буду лише для тебе,не буду гарчати,у мене є донька, та вона вже доросла,отже вся увага буде лише тобі..
взяв! залишив дружині квартиру,дачу, машину і, навіть, той клятий гараж..
купив клаптик землі за містом, побудував гарний будиночок, посадив сад, завів собаку- назвав маруся)
чому саме так!? спитала, промовчав..
жили душа в душу, зранку разом на роботу
з роботи забирав віз додому..
астма втекла у сосни..
якось навідалась перша дружина
витягла обох з ліжка,
-донька за кордоном, треба гроші,зараз, -і сіла на порозі чекати..
зібрав..
сварки у дім прийшли не відразу, тошнота і рвота жінки теж..
-чому ти стала така страшна,і цей халат твій,зніми його,не дратуй мене ним-
її сліз він ніколи не бачив, та все частіш бачив її хвору у ліжку.
покинула роботу, змарніла..
грошей стало менш, скільки тої зарплатні у медсестри?! мати почала навідуватись до хворої доньки, посидитб з нею трохи відійде..
якось пожалілась чоловіку, що бачить серед білого дня чорного кота, сказав, що галюники приходять у гості, мабуть від старості,а може від того,що багато лежить у ліжку..
через тиждень повернувся,а ліжко пусте,ні записки, ні халатика..
-от ти мене вислухала, а в грудях як душило, так і душить.
- пробачте, але ж я не лікар і навіть не медсестра......................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498320
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Ольга Ратинська