Я знаю, мамо, за провини
Ти вже давно простила нас.
А серце плаче без упину,
І просить: «Господи, не час…»
А Бог не чує…Може знає –
Кому, за що, коли і як.
Земного я благаю раю,
Матусю рідна, важко так…
Я вимолю тебе у Бога
Любов’ю внуків і дітей.
У душу скапує тривога,
По вінця повен посуд цей.
Свідомість розриває туга,
І б’є у скроні барабан.
Чому так довго темна смуга?
Життям несеться ураган.
Дай, Боже, шанс тепло віддати,
Яке раніше не змогла.
Давно уже сама я мати,
А доля лагідна і зла.
Дай шанс дорослій вже дитині
Вину спокутати свою.
Усе життя для мами нині
Я із любов’ю віддаю.
15.02.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498338
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Тамара Васильєва