А люд не вірить в небо в діамантах…
Зірковий шлях і світле майбуття…
Віднині брат із братом - дуелянти
І зайвий постріл коштує життя
Життя мужів, хоча ще зовсім юних,
Молодиків, котрим би жить і жить…
Іще не сивих, а таких вже мудрих,
Їх матерям до скону вже тужить…
Їх матерям сльозами умиватись
І проклинати кляту цю весну…
Портретом сина стиха милуватись,
Згасити свічку… потім ще одну…
Їх матерям не бачити онуків,
Лиш чути голос – марево крізь сон,
І шепотіти «Господи, послухай!
Візьми й мене навіки у полон!»
Всі ті отці, котрі синів хоронять,
Сивіють враз… і серце замовка…
Лиш подумки молитвою боронять,
Коли не вборонили від стрілка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498389
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: na_TASHA