(роздуми над нелюбов’ю відомої російської поетеси
до української мови, зокрема за фразу «мамо, ходімо»)
«Мамо, ходімо!» --«Тихо, дитино,
Серце аж б’ється.
Ще не дай Боже Анна почує
Та й насміється.
Миттю запишуть, роздвонять до неба
Інші естети.
Їм же, сердешним, багато не треба,
Звісно—поети.
Це ж в них заведено—з кого кепкують,
Тим і багаті.
Думай, дитино, хто тебе чує,
Хто в твоїй хаті.
А ще свої, що нізащо не хочуть
Бути своїми,--
Ті вже ніколи у світі не змовчать
Перед чужими.
Мусять вкусити—така є принада
В цім для гурмана,
Що вже нема на те, любонько, ради...
Тихше, кохана»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498409
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Вікторія Т.