Вже так багато збігло весен,
Втекли вони, як води річки,
А я пливу весь час без весел
У ясні дні й зоряні нічки.
Життя іде, - так кожен скаже,
Та то не так казати треба,
Життя стоїть, а ми минаєм,
Це ми ідем свій шлях до неба.
Життя – то вічна величина,
Воно було і є, і буде,
А люди, люди - то прийдешнє,
Прийшли, пройшли і все - не буде.
Вони, як тіні, сірі тіні,
Ідуть рядами в небуття,
Як сірі постаті театру,
Що називається життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498471
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: lubashka