Зранку вчора референдум, почався у місті,
люд, що мавпи, хутко бігли, не було де сісти.
Покидали свої справи - треба голосити,
Обіцянку їм прислали - будуть краще жити.
Я спитала у подружжя: що це за країна,
що її ви, щоб створити, бігли безупинно?
Що воно таке за чудо? Може й я устигну?
а вони відповідали: Ви нам так потрібні!
Гарно, говорю подружжю, тільки коротенько,
поясніть мені, дурепі, чим воно гарненьке?
Що Республіка під дулом принесе нам, швидко?
Бо набрид мені неспокій, аж на серці гидко.
Переглянулось подружжя, що ж його казати,
які доводи привести, і чого чекати.
Чоловік почухав вуса, і сказав, нарешті:
"всі побігли, та й ми з жінкой, аби не померти".
І додав: "втомився дуже годувати Київ,
він, як кіт мій-обірванець, все у мене виїв".
Як годуєте, шановний, борщіцем з грибами?
"Ну Вас!", дядько обізлився!, "йдіть собі, з Богами".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498546
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Оксана Квитка