Мої руки плетуть павутиння віків,
Здригаються часом від муки та болю,
Та вільно й невпинно майбутнє плетуть -
Їм доля призначена бути такою.
́
Мої руки - не криця й не сталь, -
Звичайні, шершаві, століттями вкриті.
Від них променить тепла печаль,
У танці плети́ва - буйно-несамовиті.
Мої руки спочинуть на гладі води,
У передсвітанку вкриті росою.
Плестимуть акорди і тишу вони,
Наповнивши світ тремкою журбою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498576
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Оксана Стадник