Залишки душі …

Мені  ніхто  не  вірить,  ніхто  не  розуміє
Чому  сумніють  очі,  і  посмішки  нема
Чому  ховаю  серце,  і  душу  не  відкрию
А  знаєте  чому  ?  Людська  істота    —  зла!

Старався  бути  добрим,  веселим  і  відкритим
Від  всього  захищав,хотів  допомогти
Старань  не  оцінили,сказали,що  є  дивним
Свою  людину  в  світі,мені  не  віднайти.

Бувало    —  насміхались,  і  навіть  обминали
Образити  хотіли,  та  так  і  не  змогли
На  зло  усе  робили,  старалися  зламати,
Та  сильна  рука  друга,  все  ж  витягла  з  біди.

На  мене  вже  був  наклеп,казали,що  жорстокий
І  совісті  немає,а  лиш  тверда  душа
Для  чого  ж  так  робити,  і  правду  обминати,
Вона  не  є  такою,  а  ваша  —  вся  гнила.

Я  думав,  маю  друзів,  їм  можна  довіряти
Гадав  не  буде  зради,  ніколи  і  ніде
Та  все  ж  розчарувався,  і  став  спостерігати
Як  кожен  з  них  у  спину,  ножі  свої  введе.

Не  стало  і  кохання,  яке  було  ,,назавжди"
Знайшла  собі  і  зрада,затишне  місце  тут
Рішили,що  замало,  мене  вже  підставляли
З'єдналися  тілами  ,,кохана  моя"  й  ,,друг".

Найменшого  права  не  мали,  судити  мене  й  дорікати
В  самих  лише  були  думки  ,,Скоріш  його  б  вже  не  було"
І  боляче  до  крику,  було  спостерігати
У  відповідь  на  добре,отримувати  зло.

Душа  моя  самотня,  її  ж  тут  не  сприймають
Не  знає  де  подітись,  ну  і  куди  піти
І  навіть  рідні  люди,  мені  не  довіряють
Життя  несправедливе,тут  правди  не  знайти.

Себе  я  віддавав,всім  тілом  і  душею
Та  зрозумів  ,,Дарма,поми́лок  наробив"  
Усе  як  має  бути,  нічого  вже  не  склею
Чому  ж  ви  як  ті  звірі?  По  правді  завжди  жив.

Хотів  як  завжди  краще,не  більше,  і  не  менше
Приносив  усім  вірність,  і  повністю  себе
І  знайте  наостанок,  запам'ятайте  дещо.
Не  бачити  вам  щастя,  і  Суд  не  омине!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498653
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Юрій Бондар