[i]Я хочу, щоб ви однозначно мене розуміли: якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян, і нехай спробує хтось із військовослужбовців стріляти у своїх людей, яких, за якими ми будемо стояти позаду, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. Я подивлюся на тих, хто віддасть такий наказ на Україні
В.Путін
Сепаратисти в Андріївці намагалися витіснити сили АТЦ з блокпосту, прикриваючись дітьми та людьми похилого віку… У ході перестрілки загинули два військовослужбовці і 12 осіб поранено
Урядовий портал[/i]
Не ведіть мене, мамо, під кулі,
Тут так страшно… Не так як в кіно…
Тут жахіття війни, ледь поснулі,
Заглядають в приціл, не в вікно.
Не тримайте так тісно за руку,
Я додому під… ліжко втечу.
Гляньте, мамо, злітаються круки:
В кого сила, тим все по плечу.
Он в солдата кровавиться кітель…
Подивився на мене й упав…
Мамо! Мамо! Скоріш заберіте!
Мамо, куля ,повірте, сліпа!
…Відіб’ється у шибці пів кулі
І у сни мої знов прийде смерть…
Не ведіть мене, мамо, під кулі—
Там дитинство руйнується вщерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498664
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук