Навчи мене, мамо, того, чого я не вмію.
Навчи мене, мамо, відбутись такою, як ти…
Я мріяла довго. Одна. А тепер – не мрію.
Я стежку згубила й не знаю, куди мені йти.
Навчи мене, мамо, ходити… та так далеко,
щоб знову побачити щастя, де сонце з небес…
Там високо-високо душу несуть лелеки,
Там високо-високо в небі чи доля, чи хрест…
Навчи мене, мамо, допоки є час навчати,
Навчи посміхатися ніжно і тепло, як ти
Я знаю турботу, – прощати і не прощати…
Пробач мені, мамо, пробач мені, рідна… Прости…
травень, 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498749
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: zvitka09