А спогади клубочаться, мов дим.
Їх знов пройти хотілося б спочатку.
Та час пробіг, так, буцімто й не жив,
Лише світлини лишились на згадку.
Як хочеться життю сказати: «Ні,
Надії, безперечно, мають право
На звершення. Скажи нараз мені!»
Воно ж мовчить, а краще би – збрехало.
Вдивляючись в небесну височінь,
Запитую: що далі буде з нами?
Чи мрій останеться у серці лишень тінь,
Чи то обман, закріплений віками?
Небесний звід весь зорями укривсь.
Ще день пройшов, і ніч лягла між нами.
Я жду чогось, а наді мною вись
Сміється знов холодними зірками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498790
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Г. Король