Сині гори у серпанку,
полонини в квітах –
я кохаю галичанку,
бо найкраща в світі.
Ген, на замковім узворі,
вежа хмари вища –
засіяли в небі зорі,
як ти з хати вийшла!
[i]Приспів:[/i]
[i]Галичанко, квітко, зірко,
пташко мила, чарівна,
не вгаває до півночі
пісня твоя голосна!
Твоя пісня, твоя мова -
струни сонячних кларнет,
бо вона із вуст солодких,
мов із квітів яблунь мед![/i]
В моїх горах уже грають
гет усі трембіти,
галичанку видивляють
у Карпатах й квіти!
Задзвенять і ще цимбали,
зляже рута в цвіті –
галичанки, щоб всі знали,
найфайніші в світі!
[i]Приспів.[/i]
Створено 9. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499044
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Т. Василько