Літо наступає. Сонце золоте
Ніжно припікає. Дивлячись на те,
Ми удвох з тобою зробим вихідний,
І на пляж обоє ляжемо. Нудний
Пляж міський, звичайний, з товпами людей,
В трикотаж розплавний втиснутих грудей,
З присмаком від сонечка спреїв дорогих,
З спотиканням схованих під зонтами ніг.
Ми туди не підемо. Ми підем туди,
Де схиляють коси верби до води,
Де цікаві погляди нас не доженуть,
Де клеймо нескромності нам не нададуть.
Роздягайся! Гола по траві пройдись.
Тіла молодого травами торкнись.
Ти така красива в наготі своїй!
Зимно- біле тіло сонечком зігрій,
А тоді, закохана в ніжність наготи,
На моє запрошення схочеш увійти
В теплу воду річки, у її полон,
І в воді відчуєш ти моє тепло...
Будемо купатись, гратися в воді,
А тоді кохатись швидше виходи,
І вологість тіла подаруй мені!
Хочу, щоб згоріла в зорянім вогні
Ти уся зі мною, злившись два в одне...
Тож, моя любове, поцілуй мене!..
А тоді увечері вогнища краса
Сипатиме іскрами в темні небеса,
І попід палаткою в таїні нічній
Ти мені співатимеш зоряні пісні...
Вихідний закінчено. Їдемо назад...
У міській кіптявині плавиться асфальт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2014
автор: Сокольник