Не буду стояти на місці,
Не буду кричати від болі,
Я тихо зберу всі сили
І гордо візьмуся до бою.
Ви скривдити мене хотіли -
та я сильніша від вас.
Ви лиш людей гнобити зуміли,
а я... а я одна із вас...
Страшніше правди є лиш правда,
Страшніше крові - моральна біль,
Від любові до ненависті рукою подати,
Між благанням і даруванням - низький поріг.
Дощ.. Каплі падають на підвіконня,
а серце давить дикий біль,
Та знай, я твердо стоятому на своєму,
не впаду з тонких ніг..
І ти, коханний друже мій, пробач
за прямоту, таку собі неправоту,
за емоційність і.. не грай зі мною..
Не зрозумієш, мабуть, найважливішого ніколи..
Та маю крила я з собою -
вони підіймуть нас з тобою удвох..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499098
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Віка Редька