Запитала доня в мами:- " Що таке аборт?
То таке цікаве слово наче б то акорд."
Мама чемно посміхнулась до доні ласкаво
Каже:- " Це погане слово! Хорошого мало...
Є буває у людей якось так стається,
Що стосунки зберегти не завжди вдається.
І тоді коли не хочуть залишити спогад
Йдуть робити цей аборт і йдуть. А дорога,
Та дорога , що веде до згуби до краю,
Не спиняє тих людей, а лиш прирікає
На самотність і на гріх, що на все життя
І не буде в цьому вихід лише каяття.
Моє миле добре диво, мій солодкий спогад,
Моя донечко маленька, моя допомога!
Ти для мене, наче сонце, у цілому світі
Найдорожче у житті - це є мабуть діти!!!
- "Мам чому ми лише двоє? Ти скажи де татко?"
Мати чемно посміхнулась. Лиш сльоза в додаток...
- "Є буває у людей якось так стається,
Що стосунки зберегти не завжди вдається...
Ну а я лишила спогад та й на все життя
І не буде в мене жалю та й розкаяття!
Бо , якби застосувала цей страшний аборт,
Не дзвенів би голосочок наче той акорд
- Ти для мене наче сонце у цілому світі!!!"
Найдорожче у житті це є мабуть діти...
Що дарують поцілунки сміх й свою любов
І у вічі дивляться, аж холоне кров.
Віддають свою увагу й вірять так без меж,
-"Хіба можна так чинити ? Не змогла я теж!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499126
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Маріанна Мисян