І судити мене будуть
Тії ж люди. Нехай судять
Нехай судять, бо мені
Немає правди ні від кого
І навіть від Господа-Бога
Лиш плювки й спереду, й на спині.
Нехай мене і люди не люблять,
Та любить мати й не забуде,
І люблю я оцей народ
Зрадливий, нечесний, та не всі
Не всі такі, лихі лиш дні,
Коли у серці те було.
І треба тягти у своїй душі
Такії дні, і не спішить
Й сльозу не треба додолу пускати,
Все буде, колись ще щось і буде,
І піднесуть те ці самі люди,
А мені треба лиш триматись.
Одною хвилиною навколо
Ще позовуть колись до столу,
Бо треба лиш розумно знати,
Коли треба собою бути,
Але і себе не треба забути,
Й надіти вчасно треба лати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499148
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.05.2014
автор: John Rashe