Брутальна вихватка була остання!...
Сховала ніч гармонію сердець.
Невдалим стало наше поєднання...
Довкола все кричало — «це кінець!»
Шедеври філігранності в очах -
Сльоза змінила, потемніли барви,
Душа неначе топиться в дощах,
Бажає кинутись в пекельні лаври.
Цієї містерії автор ти!
Захоплення порушила сваволя,
Шаленство повернулося з пітьми
Була це насолода, а не доля...
І поки ти мовчав, я помирала.
Я втратила в очах твоїх любов!
Слова прологу інша вже забрала...
Чи ж я бажала тих гучних промов?
Перипетія зайвих афоризмів -
Це відгомін мовчання Гренгуара
Немає більш на світі романтистів,
А на брехню давно вже наплювала.
Спотворена реальність від думок,
Химера диких ангелів в повітрі,
І тільки біль вирує мов струмок,
Та й зникли білі фарби із палітри.
Видовище не з кращих днів життя,
Я погляд твій щоночі проклинаю
І літо, що створило це злиття!
Ненавиджу водночас і кохаю...
І знову декламую монолог,
Який відбувся в нашу ніч прощальну.
Колись не стане місця для тривог,
А тільки звук історії повчальний...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499224
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Чуточка Божевілля