Ще янгол неба не згортає,
Воно ще ллє нам спокій свій,
І дуб на пагорбі читає
На варті зоряний сувій.
Читає вічні заповіти
І чує всіх боків вітри,
Шепоче потім щось крізь віти
Хатині в затишку гори.
Той дуб, і хату, і криницю,
Птахів у ранці переспів,
В садку вишневому водицю
Поет, як Божий дар, любив.
І чув він дуба шепотіння
І неба зоряного дзвін...
Тепер шанують берегині
Цю пісню, що увічнив він.
Вони шанують, зберігають,
Просвіту і любов несуть,
І віднайти допомагають,
Що є народу вічна суть.
Хатина друзів привітає,
Там вам зрадіють, пригостять;
Там мовби янгол пригортає,
Зірки із дубом шепотять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499231
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: AZ