Від шаленого болю ніколи не плачу.
Він пече. Я терплю. Моя постать не гнеться.
Але сльози в очах, коли поруч я бачу,
Щось настільки прекрасне, що серця торкнеться.
Коли гордість за людство, подяка за щирість
Розчаровану душу наповнюють світлом,
Коли жовтий з блакитним затьмарили сірість,
І надія у кожного в думці розквітла.
Я від болю не плачу, та душать ридання,
Коли несправедливість така очевидна.
Коли злочин такий, що нема оправдання.
Всі терпіли, ридали. Та досі! Набридло!
З вірой в краще, з любовю до людства та світу,
Зі сльозами від щастя за гідність народу.
Я кажу, що я можу себе захистити.
Маю право на віру в майбутнє й свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499244
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: ElenaIvchenko