Засперечались якось Лев і Овен,
як всім достойніше в цім світі жити, –
бо розхитало щось державний човен –
що і кому в хаосі цім творити?
"Всім в бій!" – кричав Овець. "Лиш вічний бій!!!
Всім воювати, не на часі спокій!"
"Не гарячися, Овене, постій,
твій погляд вірний, але однобокий.
Життя не зупинилося, поглянь,
поміркувати треба хоч хвилину..."
"Всіх "забодаю"!" – перебив Баран,
безсило довблячи рогами стіну.
"Хто не воює – зрадник! Інтриган!..
ні... декадент!.. ну... "хрєнь" якась бездарна!
Все відміняється!!!" – кричав Баран
і зупинити його було – марно.
"Стомились сильно всі. Дай людям знов
вдихнути кисню, настрій тра підняти..."
"Ти ще почни співать їм про любов!!!!!!!!
Ні!!! Воювати!!! Тільки воювати!"
Я, наче збоку, глянула – смішна
й безглузда їхня суперечка...
Вдалось комусь переконати Барана???
Чи Лев вслухається, що мекає Овечка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499352
Рубрика: Байка
дата надходження 16.05.2014
автор: Світлана Моренець