Патріотично-романтичний...

Колись  давно  було...  І  ріки  судноплавні,
     Текли,  широкі  в  море,  в  Борисфен.
     Ловили  рибу  предки  наші  славні,
     Орали  землю  й  сіяли  з  давен.
 Лишились  від  річок  лиш  береги  глибокі,
 Крутий,  пологий  -    Землі  й  Місяця  діла.
 Куди  спливли  ті  водяні  потоки?
 Куди  наша  історія  спливла?
     Коли  стоять  на  березі,  дивитись  в  далеч,
     Відчується  прадідівський  наш  дух.
     Крізь  сотні  літ,  та  історичних  звалищ,
     Один  нас  Сонця  зігріває  рух.
 Із  сивини  віків  легенда  визріває,
 У  кожнім  кущику,  на  схилах  тих.
 Ось,  із  туману,  стругом  випливає,
 Дружина  князя,  в  латах  золотих.
     І  не  одна  тут  пронеслась  кривава  битва,
     За  землю  предків,  світло,  і  життя.
     То  ж  певен  я:  ніяка  гостра  бритва,
     Не  вишкребе  наш  рід  з  Книги  Буття!
                                   осінь  2001р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49939
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2007
автор: Микола Шевченко