Іще не бачене, але вже призабуте,
З"являється видінням ув очах.
Тому що, предкам нашим, борону тягнути,
Допомагав не змій-Горинич, а Жар-птах.
Свята Варвара, Матір Божа, берегиня,
Вела народ наш, буде ще вести.
Тому що, жінка- матір, щира господиня,
Це кожна українка є - така і ти.
Вона завжди найкраща в світі жінка й мати,
Це зна і янкі, і арабський шейх.
І мріють всі її собі за жінку мати,
Якби ж не зла орда і Третій рейх.
Ці помилки історії несправедливі,
Та, все ж, не підірвали генофонд.
Бо українці, зазвичай, люди не мстиві,
Терпіння й праця - то є наш народ.
осінь 2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49940
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2007
автор: Микола Шевченко