МОЯ УКРАЇНО!

Україно,  я  твоя  донька!
А  ти  мати  моя  сивочола
Ось  тобі  моя  тепла  долонька,
   Зоре  моя  світанкова

Я  йду  босоніж  по  росі
Милуюсь  аквамариновим  небом
Жовто-блакитну  стрічку  в  косі
Я  зробила  своїм  оберегом

Ненько,я  дім  твій  не  лишу
В  край  чужий  журавлем  не  полечу
Я  твоя  надія,  я  майбутнє  пишу
Твого  життя  несу  свічу

Я  твоєю  захоплююсь  красою
І  Карпати,  фортеця  немов
Ти  прокинулась  цією  весною
Сон  відібрала  дітей  твоїх  кров

Лани,  поля  –  твоє  тіло
А  діти  –  ніжна  душа
В  устах  від  горя  все  заніміло
Взялась  за  плечі    рука  чужа

Одягнеш  хустину  рясно  маками  вкриту
В  вікні  виглядатимеш  долю
Вона  блукає,  сердешна,  по  світу
І  тебе  вітер  гойда,  як  тополю

Україно,  я  в  коханні  тобі  зізнаюсь
Ти  –  моя  найдорожча  перлина
І  в  низькому  поклоні  схилюсь
Моя  дорога  і  свята  Батьківщина

©  Леся  Приліпко,  17.05.2014  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499638
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.05.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак