Не питай, чом так часто
сумує душа?..
Зворохоблена
нудить в білому світі.
Прагне, мій милий,
твого бо тепла, скрушна.
Просто правді глянь
прямо, щиро у вічі.
Паралельні дороги,
мов дві колії,
що невидима вісь
єднає життєва.
В моїм серці ти поруч,
привиджуються дні,
Де в любові купаюсь...
Твоя... Щаслива...
18.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2014
автор: Валентина Ланевич