Про кохання мовчать... Тримають цей згорточок болю і радості при собі, як щось сокровенне, рідне.
Інколи, так кортить розповісти на увесь світ про свої почуття, крикнути щосили: "Кохаю!". І воно розлетиться, але розіб'ється на друзки... Люди проковтнуть і триматимуть на язиках, зіжмакають ту любов, мов сміття. Чого ж варті такі почуття, якщо вони перестали бути дивом?
А якщо ти просто... збережеш цей чудотворний згорточок у своїх руках? Візьми його і пусти по тілу, бережи його і не розповідай нікому. Люби мовчки. Плекай кохання насамперед у собі самому. Тільки не забудь розділити з тим, хто подарував його тобі! Тоді відчуєш - це те, що тобі було так потрібно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499835
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2014
автор: Влада Грушицька