вміння втрачати теж можна втратити.
вміння втрачати вміння втрачати можна набути,
і потім втратити.
будь-яка філологія поза межами аудиторії — це діагноз
духовної імпотенції.
ти бачиш — і робиш. ти робиш, поки ще можеш бачити,
але одного дня лампу вже не можна ввімкнути,
вона замовкає
і більше напружено не гудить,
плюскаючи світлом у очі.
пірнає у темряву вежа,
кораблі кружляють, як дервіші,
у північному льодовитому.
може тому мені хочеться жити, мила,
бо я пасу очима сцени усіх катастроф водночас?
ніжність моя виростає конвалією
з-під крихкої криги існуючого,
як посмішка з покусаних губ —
з болем.
інколи треба зуміти попрощатися з роллю,
а не з чоловіком,
який наділив тебе тою роллю.
моя кохана мученице,
ти сама зроблена із сталі.
не треба ніяких куль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499878
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2014
автор: Maria Volkova