Лісів розмаїття, зелених отар,
В потоки стрімкі трансформоване літер...
Ласує цукровою ватою хмар
В просторах небес неприручений вітер...
До обрію, вершником, тінь на коні...
В свідомість впивається страху рапіра
Від тріску галузки у тиші гучній
Під лапою необережного звіра...
Кармічну допоки нам ношу нести,
Не перше стрічаючи зболене літо?!
Тонкі надвисокі і чисті світи
Оплакують дурість фізичного світу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.05.2014
автор: Віктор Банар