Про бажання шепоче
Нам під вітром трава молода...
Ніжне тіло дівоче,
Вбране в плетений пояс з кульбабок,
Споконвічно-пророче
На колінах усе припада,
До пізнання охоче
Чоловічої сили. У спадок
Ми в прадавніх взяли
Не лише заповіти буття,
Як вирощувать хліб,
Чи ж-бо як то вести господарство...
Сік дурману тече...
Ми нестримні, як сила життя.
В нас купальських ночей
Незгасима жадоба відьмацтва...
То ж-бо, кроком за крок
Ти жіночість своїю віддавай,
Як падінням зірок
Нас одарює зоряне небо!..
Це прадавніх основ
Надихає нестриманий Рай-
До нестями любов...
Споконвічної хіті потреба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2014
автор: Сокольник