Перебираю роки, як намисто
На вісь буття нанизувались дні,
Коли ще сонце сяяло так чисто,
Коли все було цілісне в мені.
Я - цілий світ, а світ - моя частина
Барвистий, радісний, розкішно-молодий.
Яка щаслива я була дитиною!
Чому тепер той світ такий малий?
Чому щораз як очі закриваю
Здається все нездійсненне в мені
Ось-ось прокинеться, засяє і я знаю,
Що знов забуде горе і жалі..
Дитинства роки справді не забути,
Вони тим ніжним батьківським крилом
Вкривають.. й забуваєш весь свій спокій
Летиш у подумках під ріднеє вікно.
Перебираю роки, - знову втеча
Від себе, від реальності біжу
Так хочу знову бути, мов малеча,
Щаслива хочу бути, - світ прошу.
Нехай порадує у днях яскраво-синіх
В яких знаходжу я відраду всю
І подарує миті легкокрилі
Для здійснення усього наяву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500070
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2014
автор: Dreaming of You