Десь чув Іван, що по чотири жінки
В Малі дозволено чоловікам!
Подумав: «От же ж, бісові личинки!
Щастить же цим піратам-дикунам!
Я б не відмовився, якби повік
Були чотири в мене жінки милі.
Та їх в Малі годує чоловік,
А тут… якби жінки мене кормили!
Одна поснідать пропонує плов,
На срібній таці друга вносить каву,
А третя – чарочку! І про любов
Четверта пісню завела лукаву!»
Отут Іванко трохи зажуривсь:
Чи зможе він усім їм дати раду?
Бо рідко щось, в ряди-годи, колись,
До жінки в спальню став він заглядити.
А далі вже задумався всерйоз:
«А що, коли у всих них підуть діти?
Тим дикунам не страшно – впав кокос
І є вже що погризти і попити.
Не той тут клімат! Дуже важко нам
На рідній Україні стало жити.
То ж, хай їм грець усім отим жінкам.
Дай, Боже, хоч Параску обслужити!»
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500101
Рубрика: Гумореска
дата надходження 20.05.2014
автор: Ніла Волкова