Віскоза дрімучої сплутанки подихом не "орошається"...
Павук під`єства на ошмаття тремкі розповзається.
Стояли стастогами спогади в соломі спали...
Снопами-синкопами, сотами роти снували.
Метелики кидали кокони кокосокусані...
Істерики видали крик-дранолистими гусені.
І листя, мов гусячі лапи звиса, але тане волокнами...
Корися, бабусяча ти праоса, тонким лазом жала смугобоками.
Сплетіння клубочих комах на кістках завркоров`ячих...
Плетіння дзвіночних сталевих двох шпиць, нитку ловлячих.
Спіткало підпалу палючо-павуче промінячко...
Зіткало-піймало в лабети колюче коріннячко.
Звисає-всисає бридкою павучою лапою...
Тікаю відсіль, брак зусиль, дременучою шкапою.
Ото втік насилу, оса не вкусила - то й гов-агов!
Бісила-бісила, та й сіла у землю гаряча кров...
05.12.2007 (марення присмаленого розуму №1)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50011
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2007
автор: Микола Шевченко