Ще мить й життя б погасло в круговерті
У суєти, недбалої, земної.
Так близько з нами ходить жало смерті,
А ми без жалю дні картаєм свої.
І мить бува,не зможеш повернути,
Та не збагнеш, «чого не попрощатись,
Чого в час щонайменшої розлуки,
Як у останнє не поцілуватись ?»
Коли життя загострить свої зуби,
Думками форматуєш ту миттєвість,
І в пам’яті хвилини знову будуть,
Просити милостині за свою даремність.
Коли в руці замість опори соломина,
Вона здається досить нам міцною,
Тож бережіть усі життя хвилини,
Ціна за них є надто дорогою.
20.05.14р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500212
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.05.2014
автор: леся квіт