Учора ранок мене смутком пригостив.
Туга змією заповзла у мою душу.
А вечір добрим був, тепла мені улив,
Налились вени, наче соком спіла груша.
Він поплескав мене тихенько по плечу.
Приніс ганчірку, воду гаками -руками.
Сам на балконі сів, вдягнувши опанчу
Темно-бузкову із нашитими зірками.
- Ремонт зробила? То наводь же чистоту.
Весь бруд збери, нехай квартира заясниться.
На чай до тебе, може, часом забреду,
Тож до роботи. Все зроби ти, як годиться.
Взялась до діла: мила, терла і шкребла.
Дивився вечір срібно-синіми очима.
Та ось утома моє тіло узяла.
- Покину працю. Ще чека на мене рима.
- Ну, що ж, закінчуй. Як ся чуєш? Є туга?
- Як і не було. Ти прогнав її, признайся?
- Тузі з тобою сумно було, то й втекла.
Складай же рими і скоріш до сну вкладайся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500272
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)