Я довго так до тебе, Боже, йшла:
Через віки, етапи, покоління,
Через гріхів будяччя і прозріння
Дорога врешт до тебе привела.
Пригадую: бабуся доземні
(Коли я ще була мала і світла)
Творила спраглі, пристрасні молитви,
Хрестила на ніч лобичок мені.
Я, вбравшись в цвіт, шукала ідеал -
Впивались в тіло зірочки черлені.
Але примарні світові ідеї
З душі не скинули важкий тягар.
Шукала прихистку в чоловіках
І прагнула гніздечко тихе звити -
Сердечко довелось до крові збити.
І запал мій поволеньки прочах.
В людині досконалості нема
(Гадаєм:якість - присмак сурогату):
У гніві може виступить Пілатом,
А може гордощів ковтнуть пітьма.
В Тобі, Господь, я істину знайшла.
Світильник вічний вірою зоветься.
Ти був так близько - у моєму серці,
А я до Тебе довго так ішла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500290
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Лариса Журенкова