[i][i][i][/i][/i][/i][i]Далекий 43-й... Біль і втома.
Не спати ніч і вистояти день!
А як там син, і як дружина вдома?!
А ще б бійців! Ще б трішечки людей!
Солоний піт домішується кров'ю.
І автомат все дужче тягне вниз.
А за плечима жіночка з косою,
чекає тільки їй належний приз.
За кого полягли тоді солдати?
На кого дивляться осудливо з могил?
І треба ж це було життя віддати
За тих, хто зараз гне на всій копил!
А цвіт життя? Та де ж він? Облетів!
Потомків не хвилюють обеліски;
Їх ваблять лиш округлі форми тіл
та для цигарки випросити іскри...
"Спасіба всєм! Той... як їх... за пабєду!" -
ото вся шана на 9 травня. -
"За каждий дом! І...за пабєду дєду!" -
який цвіт нації, таке вам і визнання...
[b][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500354
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Роза ветров