Не дай вам бог побачити,
як плаче чоловік!
Не дай вам Бог!
Вузлистими руками
криваві сльози з-під запалених повік...
Їх смак він відчуватиме роками!
Я чула, гаманець твій обмілів?
А ти в майстерню відтягнув машину?
А він в одну ніч зовсім посивів,
коли труну підшукував для сина!..
Не дай вам Бог відчути те, що й він -
мужчина з вузлуватими руками
шматує тишу поминальний дзвін...
Цей звук він пам'ятатиме роками!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500355
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Роза ветров