Відколи ти поїхав - ця планета
Вже, мабуть, зупинялася не раз.
Прокручую старесенькі касети,
Шукаючи в них відповідь про нас.
Відколи ти поїхав - я скажена,
Ночами прокидаюся в сльозах.
Це ти - моя однісінька проблема,
Мій вічно нездоланний часом страх.
Пообіцявши скоро повернутись,
З останніх, посміхнувшись мені, сил,
У відчаї дозволив пригорнутись,
Відчувши ніжність рук, чи навіть крил...
Тебе я проводжала на пероні,
Шукала у розбитих поїздах.
Я вірю і у щастя, і у долю,
Тримаючись щосили на ногах.
Будь ласка, повертайся. Я чекаю.
Без тебе я ні мертва, ні жива.
Як завжди, приготую тобі чаю,
Додавши свого затишку й тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500440
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2014
автор: Влада Грушицька