Напровесні у темному лісочку
Родилось жваве, миле тигриня…
Вже радить мати первенцю-синочку:
Сміливо йди у ліс, не навмання!
І він пішов, бо полюбляв свободу,
Радів життю, як рідко хто з тварин.
Пішов у світ він темряві супроти,
В палкий вогонь не раз стрибав!.. Один.
Та в лігві шерсть його не так блищала,
Й були налоги** зовсім не такі,
Як в табуні, де маслаки тріщали
Й літали окровавлені шматки…
…Ішли роки́. Заїла тигра скука –
Буяла в ньому вдача молода…
В нестерпних для свого сумління муках
Тигр обернувсь в грайливого кота.
Все рідше він являв тигро́ву вдачу,
Коли стрибав наві́дліг в багаття́.
З’явилися вже рисочки котячі –
Гладенька шерсть, мурко́тливе життя.
Та жвавий кіт все ж мав нутро тигряче,
І, будучи частенько в звірів у гостях,
Тлумив свою енергію гарячу ,
Щоб не тусати кішок і котят.
…Якось забрів він у одну оселю,
Й угледів враз левицю чарівну
І здибився… підстрибнув аж до стелі,
Збудивши і левицю віді сну…
Нараз левиця стала тигру мила,
Бо мала в со́бі здатність повернуть
Не лиш снагу, але й тигро́ву силу –
Забуту вкрай усю тигро́ву суть.
І враз проснулись ніжності звірячі –
Така левиця в лісі лиш одна…
Хоч з’єднані родиною Котячих,
Та кревність душ Всевишнім їм дана!
Він знов відчув себе величним тигром –
Котяча шкіра тигру замала!
Не треба слів, тут зайві і субтитри:
Котячий в тигра скінчився колаж!
Він знов став молодим і спритним,
Життю радів, немов мале дитя…
Левиці він не став нічого крити –
Усе – як є: любов і каяття!
Як не кажіть, та варто пошукати
Унади** тигра в хатнього кота…
Знайдіть – і, ну-мо, чом не поважати:
Добріша за людей тварина та.
------
Якщо в житті, дай Бог, і ви, левиця,
Зустріли тигра, що бував котом,
Згадайте – ким вам довелось родиться?
І чи не станете ви тим гордиться,
Що ваші душі з'єднані... містком?..
22.05.2014
________
*Почуто з уст В. Ісакіу та оброблено автором.
**Звички (повадки - рос.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500460
Рубрика: Байка
дата надходження 22.05.2014
автор: Олекса Удайко