Шукаю Тебе в усіх, щоразу помиляюся ...
Чим я недогодила цьому світу?
І що в мені НЕ ТАК?
Чому думки хворіють вже невиліковно?
Як можу я страждати ТАК стосовно
тоїх дій ...
Вже не давай мені надій!
Благаю, лежачи на замороженій землі ...
Кричу, зриваючи мільйон птахів із неба!
Я божеволію щоночі, в обіймах спогадів ...
РозкрАєна, змордована і квола вже душа
ЯК можеш катувати безкрАйньо мене так?
Залиш мене! ОбдЕрту при дорозі!
Залиш! Та не тягни вже, ТИ не взмозі!
Кристалізуюся в Твоїх руках наВІЧНО ...
Розсиплюсь бісером на склі, ТАК гармонічно!
Закинь мене у всесвіті подалі!
Не снись мені! Не снись мені надАлі!
Та не збувайся вже мені на ранок!
Бо я вже хочу вмерти! Це мій останній тАнок!
Невже не бачиш, що немаю вже я сили!
Не муч мене! Благаю! Дай зотлію! ...
Кинь моє тіло у старий забутий човен!
Штовхни ногою, най пливу собі, на спОмин ...
Забудь мене! Не думай і не сподівайся!
Я не прийду! І повернУть не намагайся!
НЕ МУЧ МЕНЕ! НЕ МУЧ! БЛАГАЮ!
Ти бачиш? Я з птахАми відлітаю ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500577
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: Lena Greys