Десь по вулицях вузьких
Мчить останній мій трамвай.
І вже нема ідей нових,
І на столі холодний чай.
Літній дощ про щось тихо шепотів
І теплий вітер щось казкове казав,
По двох пралелях трамвай мій летить -
Я ж до тебе із ним поспішав.
Хтось заплутував всі сліди
За холодним й байдужим склом.
Знаєш, я впевнено їхав туди,
Де ми були разом.
Ніби розправивши білі крила,
До тебе летів мій трамвай.
Знаєш, сьогодні, моя мила,
В своїх обіймах мене зустрічай.
Валентин Ганжук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500601
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: Ганжик