Небо грайливо-блакитне з жовтим оком десь за краєм. Небо грайливо-весняне... Відчиню вікно у могилі... Де ти мій Маленький принц? Я помираю... Я хвора Лисиця.
Відчинила вікно і ти влетів... як весняне повітря... Як пташка у рідне гніздо.. Ти стрибав, веселився і мріяв про небо зі мною. А я хвора Лисиця, задихалась від смороду згнилої душі... Була груба і жорстока, як тварина, як істинна Смерть...
Ти пішов, полетів на повітряних кульках у відчинене вікно... Більше не будеш стрибати і вести мене у майбутнє. Тягнути за собою у життя, гуляти, стрибати, співати, кричати... Моє ти маленьке дитя... руку яка мене годує я кусати не буду, але відштовхнула тебе я... Не буде більше твого ніжно-тендітного життя поряд зі мною...
І знову на дворі весна... Відчиняю вікно у могилі... Відчиню вікно і ти влетів...Ні! здалось, це весняне повітря...
Що ж я наробила?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500666
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2014
автор: Редька