[i]Ти полюбить не зможеш те, що я люблю,
Ти не приймеш усі мої тривоги...
Твої уста - зболілі від знемоги,
Мої вже стерпли у твоїм хмелю.
Якщо навиліт муки крізь слова -
Їх відпусти, хай вирвуться на волю,
Хай вип'ють серце, зшаленіють з болю,
Я висаджу нове, я ще жива.
А ти тікай, хай підганяє зрання
Пекучий лемент майбуття примар.
Моє кохання - то не Божий дар,
То вірою і міццю гартування.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500767
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2014
автор: Юлія Кириленко