Я назавжди - твоя, ти ж знаєш, знаєш, це,
Хоч дух, буває, й слабшає від утоми.
Але минає ніч і день новий гряде,
Любові присмак не крапки ставить - коми.
І знов у серці розцвіта теплом розмай,
Ляга на плечі мрія двома руками.
В нестримній ніжності своїй мене скупай,
Щезне недомовленість, та, що між нами.
Любов всесильна у нев’янучій красі,
Голуб мене, ласкай же, аж до нестями.
Притихне вітер, сховавшись у спориші,
Ми розмовляти будем лиш почуттями.
23.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2014
автор: Валентина Ланевич