2.12.07.
Кого можна здивувати засніженим містом серед зими? А от виявляється…
Раптово, хвилин за 40, вся бридотна грязюка осені вкривається білим снігом.
Ти радісно плигаєш попід вікнами сплячих багатоповерхівок, кричиш у темні вікна з морозними візерунками: «Доста спати! Гей, люди, зима!».
Ти йдеш у світлі ліхтарів і разом з тобою йде сніг.
Ти виводиш пальцем на склі машин слова з пісень, освідчуєшся в коханні, лишаєш відбитки своїх долонь.
Ти дивишся на зінявілі гілки і розумієш, що твої вії геть чисто такі ж самі.
Ти ловиш сніг очима й вустами. Їси його, обережно знімаючи губами з гілочок. Тільки обережно не виходить – і ти відпльовуєшся від листя, що із снігом втрапило до твого жадібного роту.
І все ніби добре… Але ж підла ожеледиця – і ти вже на землі. Боляче, геж?
Розумієш, що все й насправді добре, якби ж тільки ти зараз не сиділа тут сама…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50092
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.12.2007
автор: НеВ