Можливо нині ми йдемо не з тими
Чи не звідтіль вимолювали день.
Усе єство, немов криваві стигми,
Неначе душі голі, без натхнень.
А може світ забутий Богом нині,
Чи все, що суще, цвіллю поросло?
Вже в енне доля губиться в рутині
І морщить біль історії чоло.
Ідуть дощі холодні без потреби
Гартує дух примарна боротьба.
А там, де червоніється крайнебо,
Встає на ноги нинішня доба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500934
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2014
автор: Леся Shmigelska