У тобі радість, сум, життя в тобі,
Бурлить, кидається на амбразури,
Бо ж знаю я - чекає нас двобій,
Рука ж бо пише, а душа цензурить.
Вона не хоче ні жалю,
Ні слів дурних, ні закликів до дива,
Але як вчує десь "люблю",
Стає вона світліша та щаслива.
Стає поважна, схильна до думок,
До мрії схильна, до легких емоцій,
Тоді із неї фрази, як струмок,
Течуть, шукають риму в кожнім кроці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500976
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2014
автор: Amastermas