Твоє життя – моя примара,
Що бачу в сні і наяву.
Любов сліпа – моя це кара,
Що не забуду усмішку твою.
+++
Тонни миль і кілометри часу
Заплутали реальність в голові.
Я п’ю міцну розчинну каву,
Запарену в засоленій воді.
+++
Я не забуду миті щастя,
Хоч їх було всього лиш дві;
Вони дали мені кохання,
Сліпе, наївне, як у сні.
2:04
24.05.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500982
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 24.05.2014
автор: Володимир Біленький