МАХІНА

Оце  я  махіна,  оце  я  моща!
Планети  дрижать  і  титани,
Рабині  моїх  поетичних  лещат
Конають  в  сердець  калатанні.

Невільничий  ринок  моїх  читачів
Зростає,  на  зависть  Стамбулу,
Султан  запитає:  "Це  твій,  чи  то  чий?"
Байдуже  скажу:  "Щось  там  було".

Задушене  стадом  гігантських  ропух,  
Посиніє  вмить  небо  скоро,
Обм'якле,  впаде  в  мармурову  ропу,
Між  плеч  Дарданел  і  Босфору.

І  світ,  пересмикнутий,  наче  затвор,
Віршами  моїми  застрочить,
І  люди  читати  їх  будуть  "за  двох",
Неначе  скрижалі  пророчі.

Жахіття  попів  за  горлянки  візьме,
У  зашморг,  немов  аневризма,  -
І  біси  товсті  із  церков,  без  імен,
Чкурнуть  голяка,  а  не  в  ризах.

На  троні  сиджу,  на  вершині  з  вершин,  
От-от  з  неба  музи  поллються,
Нікчемна  секунда  -  і  зникли  вірші,
Спітнілий.  
Прокинувся.  
Слюсар.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501025
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2014
автор: Олександр Обрій